Українська мова об’єднує людей з різних куточків країни. Ще з часів Київської Русі вона успішно формувалася як самостійна мова та постійно збагачувалася цікавими говірками й діалектами залежно від регіону. Нам подобається вивчати нашу мову глибше, дізнаватися про її особливості та слідкувати за сучасним українським сленгом. Говорити рідною мовою зараз — це свідомий вибір для збереження самоідентичності.
В o’go Club ми охоче спілкуємося солов’їною, обговорюємо цікаві теми та ділимося корисними рекомендаціями про фільми, книжки та сучасну музику. Пропонуємо і тобі поринути у лінгвістичні особливості української мови. Запросимо її на «інтерв’ю», аби вона ще більше розповіла про себе цікавого.
Різноманіття діалектів
Багато хто думає, що діалект — це суміш двох сусідніх мов. Однак це зовсім не так. Суміш — це якраз про суржик, а діалект формується на базі однієї мови, де виконання звуків, вимовляння деяких слів можуть відрізнятися від літературної мови. В Україні налічують три діалекти, які сформувалися згідно з географічним положенням.
-
Північна говірка
Трапляється у Волинській, Рівненській, Житомирській, частині Київської та Чернігівської областей. Діалектні відмінності:
- Вживання «о, у, и» замість «і»: вечур, вокно, кунь.
- Вживання «а» замість «о»: вазить, рабить.
- Вживання «у» замість «о»: курувай, кулишня.
Поширені слова північного наріччя: отово (ось це), ясниця (веселка), лесапет (велосипед), гурок (огірок).
-
Південно-західна говірка
Має найбільшу розгалуженість у видах діалекту: волинсько-подільський, галицько-буковинський та карпатський. Діалектні відмінності:
- Тверда вимова звуку «р» замість м’якої: буря — бура, гиря — гира, рядно — радно.
- Закінчення «-є» замість «-я» та відсутність подвоєння приголосних у вимові: життя — житє, весілля — весілє, зілля — зілє.
- У відмінкових закінченнях «-ьо» замість «-е»: ковалеві — ковальові, конем — коньом.
- У деяких прикметниках змінюється закінчення на «-ий»: синий, третий, а також добрі — добри, гарні — гарни.
- Перехід «о» до «у»: гулубка, кужух.
- Вживання давніх закінчень у давальному та місцевому відмінках чоловічого роду: синам — сином, братам — братім, на синах — на синох, на братах — на братіх.
- Спрощення займенників: мені — мі, тобі — ті, себе — си.
- Вживання частки «ся»: я ся маю, я ся роблю.
Ти часто можеш почути такі слова південно-західного наріччя, як ровер (велосипед), кульчики (сережки), файний (гарний), крумплі (картопля), фіглі (жарти).
-
Південно-східна говірка
Складає основу сучасної української мови. Широкого вжитку набула на сході, півдні та у центрі країни — близько Вінницької області. Діалектні відмінності:
- Вимова «ф» при написанні «х» або «хв»: тухлі, хвабріка.
- Зміна закінчення на «-е» у II дієвідміни: ходе (ходить), просе (просить).
- Відсутність чергування приголосних: на рукі (руці), на порогі (порозі).
- Спрощення дієслів: ходю (ходжу), сижу (сиджу).
- Скорочення слів: гука, пита, зна.
Найхарактерніші слова південно-східного наріччя: тремпель (вішалка для одягу), тормозок (їжа, яку беруть із собою), порожняк (нісенітниця).
